Побічні реакції на препарати в локальній літературі

Заявники повинні повідомляти регуляторним органам (РО) про побічні реакції (ПР) на препарати, отримані зі спонтанних повідомлень та про випадки ПР з літератури. Обидва джерела інформації про ПР є важливими інструментами для оцінки безпеки застосування лікарських засобів (ЛЗ). Повідомлення про випадки ПР, отримані з літератури, можуть мати значне клінічне значення, особливо щодо рідкісних подій. Адже вони можуть бути не виявлені в клінічних дослідженнях, що передують схваленню ЛЗ. Такі повідомлення можуть підвищити поінформованість про потенційні сигнали з безпеки та можуть ініціювати подальші дії з фармаконагляду. Аналіз спонтанних повідомлень про ПР це основа будь-якої системи фармаконагляду, але вона має підтримуватись адекватним регулярним переглядом літератури. Враховуючи низький рівень репортування про ПР в компетентні органи з боку медичних працівників, регулярний пошук літератури є потужним інструментом для отримання додаткової та цінної інформації щодо безпеки конкретного ЛЗ, яка не охоплена аналізом спонтанних повідомлень. Тому й потрібно виявляти побічні реакції на препарати в локальній літературі.

Роль локальної медичної літератури у виявленні побічних реакцій

Одним із прикладів важливості проведення літературного моніторингу з метою виявлення ПР є повідомлення про «синдром в’ялої райдужної оболонки». Вперше він був описаний в літературі ще в 2005 році. Автори статті повідомили про 26 випадків виникнення цього інтраопераційного синдрому у пацієнтів після застосування препарату тамсулозин. Але про жоден з них вони не повідомляли до РО. Лікарі, схоже, були більш академічно орієнтовані, опублікувавши це важливе з медичного погляду явище, не повідомляючи при цьому до РО. Згодом, «синдром в’ялої райдужної оболонки» був внесений в інструкцію для медичного застосування тамсулозину, що, вочевидь, пов’язано з декількома опублікованими повідомленнями про цей синдром в літературі. Часом, заявникам здається, що важлива інформація з безпеки лікарських засобів, в тому числі й повідомлення про випадки ПР, публікується лише у проіндексованих джерелах літератури, що містяться у великих бібліографічних базах даних. Сьогодні хочемо спростувати таку думку та навести декілька прикладів, які показують важливість проведення локального літературного пошуку для виявлення випадків ПР.

Побічні реакції на антибіотики в локальній літературі

Платформою DrugCard було знайдено статтю в «Український пульмонологічний журнал» з описом випадків виникнення ПР у пацієнтів при застосуванні антибактеріальних препаратів. З першого клінічного випадку стало відомо, що у пацієнтки через декілька днів після застосування левофлоксацину виникло головокружіння, яке призвело до падіння, внаслідок якого виник перелом шийки стегнової кістки. В другому клінічному випадку, у пацієнтки в післяопераційному періоді було призначено моксифлоксацин та цефтазидим. На 5-ту добу з’явилися ознаки діареї, які були розцінені, як антибіотикасоційована діарея, з’явилися ознаки динамічної непрохідності. Після проведення ряду гіпертонічних клізм, стан дещо покращився. Але через добу різко погіршився: стілець більше 30 р/добу, різкий біль в животі, виражена слабкість, набряки кінцівок, двобічний плеврит, асцит, лейкоцитоз, гіпопротеінемія, гіпоелектролітемія. Було встановлено діагноз псевдомембранозного коліту і терапевтична тактика була кардинально змінена. Через 1 місяць хвора в задовільному стані була виписана. Також, авторами вказано, що можливо даного ускладнення можна було б уникнути, адже в анамнезі на призначення цефалоспоринів у хворої була діарея.

Випадок токсико-епідермального некролізу на гідроксихлорохін в локальній літературі

Випадок виникнення серйозної ПР, яка може призводити до летального наслідку, було виявлено платформою DrugCard в публікації «Український ревматологічний журнал». Автори статті описали клінічний випадок розвитку токсико-епідермального некролізу (TEН) у хворої на системний червоний вовчак (СЧВ) на тлі застосування гідроксилорохіну. Пацієнтці, згідно з рекомендаціями EULAR для лікування СЧВ було призначено метилпреднізолон, гідроксихлорохін, препарати кальцію з вітаміном D та продовжено застосування антигіпертензивних препаратів. Через 7 днів від дня виписки та на 11-й день від початку застосування гідроксихлорохіну у хворої з’явилася рясна плямиста висипка на верхній ділянці тулуба. Подальший розвиток висипки і її поширення не було спровоковано інсоляцією та не супроводжувалося загостренням клінічних проявів вовчака. До появи висипки хвора приймала ту саму антигіпертензивну терапію, а з доданих препаратів були метилпреднізолон та гідроксихлорохін. Метилпреднізолон було замінено на преднізолон, а гідроксихлорохін був одразу відмінений. Лікарі ідентифікували гідроксихлорохін, як індуктор розвитку ТЕН, оскільки гідроксихлорохін був єдиною новою молекулою, яку пацієнтка приймала протягом останніх 2 тижнів.

Випадок отруєння пацієнтки сумішшю препаратів

В журналі «Медицина невідкладних станів», платформою DrugCard було знайдено статтю присвячену досвіду лікування пацієнтки з тяжким отруєнням сумішшю медикаментів з переважною кардіотоксичною дією. Пацієнтка із суїцидальною метою прийняла 250 таблеток ніфедипіну (близько 2500 мг) та 25 таблеток гідазепаму (500 мг). Кількість вжитих препаратів багатократно перевищувала потенційно смертельну дозу. В статті детально описуються етапи медичної допомоги пацієнтці та вказано наслідок передозування – через 26 діб перебування у відділенні інтенсивної терапії пацієнтка була переведена до терапевтичного відділення у стабільному стані та без неврологічного дефіциту. Тяжке отруєння блокаторами кальцієвих каналів є досить рідкісним випадком серед інших медикаментозних інтоксикацій. Автори статті наголошують на тому, що у даному випадку мав місце прийом міксту медикаментів. У обговоренні зосереджуються, насамперед, на патологічних ефектах, властивих ніфедипіну, адже дія гідазепаму не була визначальною у клініці передозування.

Випадок симптоматичної гіпонатріемії

В публікаціях журналу «Медицина невідкладних станів» платформою DrugCard було знайдено й випадок розвитку симптоматичної гіпонатріємії у пацієнтки відділення нейроінтенсивної терапії. У пацієнтки похилого віку були скарги на головні болі та підвищення АТ до 180/100 мм рт.ст. Після введення фуросеміду та поляризуючої суміші (5% глюкоза + калію хлорид + магнію сульфат) раптово виникло погіршення стану. Окрім пригнічення свідомості та розвитку неврологічних симптомів, рівень натрію в крові знизився до 102,8 ммоль/л, а хлору до 67 ммоль/л. Причиною гіпонатріємії у пацієнтки, як вказують автори, найвірогідніше є інфузія 5% глюкози та введення фуросеміду. Люди похилого віку важко толерують зміни осмолярності крові, тому що з віком порушуються регуляторні взаємодії між осмолярністю, секрецією АДГ та чутливістю аквапоринових каналів дистального нефрону до АДГ. На тлі інфузій осмодіуретиків рівень натрію також може знизитись внаслідок мобілізації вільної рідини з інтрацелюлярного простору до інтраваскулярного об’єму.

Регуляторні вимоги до репортування побічних реакцій на препарати з літератури

Згідно з критеріями валідності щодо репортування в РО, всі ці описані випадки в літературі є валідними, адже присутні усі 4 критерії для повідомлення:

• дані пацієнта (стать, вік, діагноз);
• дані щодо проявів побічної реакції;
• вказано підозрювані лікарські засоби (діюча речовина), їх дозування;
• дані про повідомника (лікувальна установа, автори статті).

Необхідно пам’ятати про те, що якщо у статті не зазначено виробника/заявника лікарського засобу та/або його торговельної назви, приналежність лікарського засобу визначається за діючою речовиною. Отже такі статті, це яскравий приклад доцільності проведення заявниками літературного моніторингу публікацій в локальній спеціалізованій літературі для виявлення випадків виникнення побічних реакцій / явищ при застосуванні лікарських засобів. Використовуючи автоматичну платформу фармаконагляду DrugCard ви не будете витрачати дорогоцінний час на пошук публікацій із згадкою про ваші лікарські засоби. Платформа сама їх знайде за ключовими словами та повідомить вас про наявність статей на які потрібно звернути увагу фахівцям фармаконагляду.