Покращення звітності про побічні реакції на ліки у медичних журналах. Частина 1

Публікація повідомлень про побічні реакції (ПР) на лікарські засоби є важливою частиною постмаркетингового нагляду за безпекою лікарських засобів. При належному документуванні звіти про одну або кілька побічних реакцій можуть допомогти попередити лікарів про ці можливі наслідки. Повідомлення про випадки небажаних реакцій зазвичай походять від медичних працівників, які при догляді за пацієнтами підозрюють потенційний причинно-наслідковий зв’язок між препаратом та ПР. Однак насправді повнота опублікованих звітів значно різниться. Їх цінність обмежена, якщо в їх описі відсутня відповідна інформація про пацієнта, подію та всі потенційно значущі впливи. І, звичайно ж, про можливі альтернативні причини розвитку ПР. Як фахівці з моніторингу безпеки лікарських засобів, ми зацікавлені у підвищенні якості опису випадків ПР у медичній літературі. Тому наші експерти платформи DrugCard підготували огляд рекомендацій щодо покращення звітності про побічні реакції на ліки у медичних журналах.

Історичні аспекти вимог до повідомлень про побічні реакції у медичних журналах

Повідомлення про випадки підозрюваних побічних реакцій часто зустрічаються в медичній літературі. Стандарти для авторів і редакторів щодо написання, подання та публікації звітів про випадки побічних реакцій були емпірично встановлені з 1980-х років. Однак ці рекомендації не отримали широкого розповсюдження та впровадження в практику. У 2007 році Міжнародне товариство фармакоепідеміології (ISPE) і Міжнародне товариство фармаконагляду (ISoP) оприлюднили рекомендації щодо публікації звітів про випадки побічних реакцій. Ці рекомендації описують, що саме автори повинні враховувати при створенні звіту про випадки ПР для публікації з точки зору ключової інформації про пацієнта, введені ліки, зареєстровану реакцію, оцінку причинного зв’язку та наслідки для клінічної практики.

Загальні вимоги до повідомлення про побічні реакції на ліки у медичних журналах

Автори повинні прагнути правильно описати випадок побічної дії препарату, надаючи достатньо деталей щодо:

• диференційних діагнозів;

• попередньої оцінки причинно-наслідкового зв’язку між підозрюваним препаратом і подією;

• розумного фармакологічного або біологічного пояснення причинно-наслідкового зв’язку.

Отже, ISPE та ISOP спільно рекомендували елементи даних під час написання звіту про небажані явища для публікації. Крім того, Рекомендації щодо подання звітів про небажані явища для публікації містять приклад «ідеальної» публікації з описом побічної реакції. У свою чергу, наші експерти показують, як рекомендовані ключові елементи відображаються в реальних статтях медичних працівників. У цій частині огляду ви дізнаєтеся про написання назви статті та вимоги до інформації про пацієнтів. Отже, почнемо.

Вимоги до назви статті

Необхідно, щоб назва статті відповідала змісту повідомлення про випадок ПР. Наприклад, чудові назви статей, згідно цих вимог, знайдені платформою DrugCard у локальній літературі:

1. «Високий рівень аланін-амінотрансамінази, пов’язаний з даптоміцином»

2. «DRESS-синдром, викликаний низькомолекулярними гепаринами при COVID-19: лікування та точна діагностика»

3. «DRESS-синдром у 7-річної дитини чоловічої статі – звіт про випадок»

Як, видно, з прикладів 1 і 2, у назвах статей описуються прояви ПР та підозрювані препарати. У прикладі 3 описано прояв ПР без уточнення препарату, але з приміткою, що це звіт про випадок.

Вимоги щодо інформації про пацієнта

Демографічні дані

Необхідно вказати вік і стать пацієнта, і бажано вказати вагу, особливо якщо мова йде про дитину. Інші відповідні демографічні дані включають зріст, расову та етнічну приналежність, акушерський стан, індекс маси тіла та професію. Вкрай важливо описати захворювання або симптоми, які спочатку лікували підозрюваним препаратом, і вказати їх тривалість і тяжкість. Наприклад, інформація про пацієнта зі статті «Високий рівень аланін-амінотрансамінази, пов’язаний з даптоміцином»:

«25-тижневий хлопчик з масою тіла при народженні 750 г народжений шляхом екстреного кесаревого розтину від 40-річної матері. Не було доказів хоріоамніоніту. Був призначений курс стероїдів. Його оцінка за шкалою Апгар була 2 і 5 на 1 і 5 хвилинах відповідно».

Поточний стан здоров’я та історія хвороби

Необхідно задокументувати всю історію хвороби, пов’язану з побічною реакцією та попереднім прийомом препарату. Також, слід документувати соціальні обставини, сімейний анамнез та ліки, які приймали члени родини, якщо це стосується повідомленої побічної події. Якщо передбачається, що генетичні фактори спричиняють небажане явище, підозрюваний препарат може бути причиною, якщо родичі пацієнта колись хворіли. Наприклад:

«У віці семи днів антибіотики замінили на ванкоміцин і цефотаксим… Результат посіву крові виявився позитивним на Staphylococcus haemolyticus, який був чутливий до ванкоміцину, триметоприму/сульфаметоксазолу, рифампіцину та лінезоліду, тоді як він був стійкий до оксациліну. Таким чином, цефотаксим було припинено… У віці 55 днів і через неефективність лінезоліду було розпочато лікування даптоміцином із продовженням левофлоксацину…».

Медичний огляд

Фізичні або лабораторні результати повинні бути детальними. Слід повідомити як про аномальні, так і про нормальні показники. Крім того, опис повинен містити базові лабораторні результати з нормальним діапазоном значень. Якщо є підозра на застосування не за показаннями (off label use) або незареєстрованого препарату, необхідно задокументувати причини його використання. Наприклад, зі звіту про даптоміцин:

«Перед початком внутрішньовенного введення даптоміцину рівень аланінамінотрансамінази (АЛТ) у сироватці крові пацієнта становив 101,2 Од/л, аспартатамінотрансамінази (АСТ) — 440,8 Од/л, загальний білірубін — 509,8 мкмоль/л, а прямий білірубін — 415,6 мкмоль/л. Л. На другий день прийому даптоміцину результати лабораторних досліджень вказували на важку гепатотоксичність та ДВЗ-синдром: АЛТ становила 1144 ОД/л, АСТ — 1115 ОД/л, загальний білірубін — 616,3 мкмоль/л, прямий білірубін — 443 мкмоль/л. Крім того, протромбіновий час (PT) становив 56,1 секунди, міжнародне нормалізоване відношення (INR) становило 6,19, а частковий тромбопластиновий час становив 169,9 секунди…»

Результат реакції

Деякі несприятливі явища, пов’язані з прийомом лікарських засобів, можуть призвести до короткої або тривалої госпіталізації, станів, що загрожують життю, значного погіршання стану пацієнта чи смерті або погіршення якості життя після одужання. Ці наслідки реакції (і особливо смертельні випадки) необхідно задокументувати. Наприклад:

«… Пацієнт помер через 48 годин після початку прийому даптоміцину».

Підсумок до цієї частини

Звіт про випадок побічної реакції відноситься до наукової публікації, на основі реальних даних. Побічні реакції зазвичай публікуються в багатьох медичних та фармацевтичних журналах. Звіт складається медичним працівником, коли він підозрює причинно-наслідковий зв’язок між препаратом і побічними реакціями. Такі звіти про випадки є важливою частиною постмаркетингового нагляду за безпекою лікарських засобів. Добре задокументовані опубліковані звіти про випадки ПР сприяють зміцненню громадської безпеки та здоров’я. У зв’язку з цим лікарі повинні бути орієнтовані на процес повідомлення про побічні реакції. Але для цього важливо надати освітні матеріали для медичних працівників щодо якості повідомлень про випадки побічних реакцій у літературі. У цій частині ми розповіли про написання назви статті та вимоги до даних про пацієнтів. Вимоги до інформації про препарат та побічні реакції ми обговоримо в наступній частині. Звичайно, з прикладами з практики. Побачимося!