Випадок гіпоглікемії у польоті

Цукровий діабет є одним із найбільш поширених та зростаючих хронічних захворювань у всьому світі. За даними ВООЗ, кількість дорослих, які живуть з діабетом, збільшилася майже вчетверо з 1980 року до 422 мільйонів дорослих. Більше 95% людей із діабетом мають діабет 2 типу. При лікуванні діабету пріоритет віддається зниженню рівня глюкози в крові за рахунок зміни способу життя та прийому цукрознижувальних препаратів. Однак цукрознижувальна фармакотерапія може призвести до ятрогенної гіпоглікемії, найчастішого побічного ефекту терапії цукрового діабету. Гіпоглікемія, або низький рівень глюкози (цукру) в крові, виникає, коли рівень глюкози в крові падає нижче за норму. Це може бути спричинене занадто великим споживанням інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів, недостатнім харчуванням або надмірною фізичною активністю. Ми представляємо унікальний випадок гіпоглікемії у польоті, що розвинулась у пілота, внаслідок прийому пероральних гіпоглікемічних засобів. Цей випадок було виявлено платформою DrugCard (drug-card.io) у процесі моніторингу медичної літератури щодо наявності інформації з безпеки лікарських засобів.

Опис клінічного випадку

Цей випадок був опублікований у «Bahrain Medical Bulletin». 48-річний пілот з діабетом 2 типу раптово знепритомнів під час польоту на високій швидкості. Під час виконання місії і до того, як він знепритомнів, у нього закрутилася голова і він відчув, що ось-ось втратить свідомість. Він попередив другого пілота, що погано почувається. Відразу ж пілот знепритомнів і, зрештою, перестав реагувати на диспетчерську вежу та другого пілота. На щастя, другий пілот був достатньо кваліфікований для керування літаком і здійснив аварійну посадку. Пілот був сонним, коли приземлився, і одразу після приземлення йому дали воду та сік. Хоча він був у свідомості, у нього було головокружіння, коли він потрапив до авіаційного медичного центру. Усі його життєві показники були стабільними, за винятком низького рівня цукру в крові, який покращився після перорального прийому цукру. Електрокардіограма не виявила ознак аритмії чи ішемічної хвороби серця.

Пошук причини втрати свідомості пілотом під час польоту

Історія хвороби пілота перед інцидентом показала наявність надмірної ваги протягом останніх 3 років. Йому було дано вказівки щодо контролю дієти та включити фізичні вправи для зниження ваги, але суттєвого зниження ваги не спостерігалося. Результати аналізів крові показали порушення рівня цукру та ліпідів у крові. Проводились періодичні огляди контролю ваги та повторні біохімічні аналізи. Повне кардіологічне обстеження, включаючи ехокардіографію та стрес-тест на біговій доріжці, не виявило нічого аномального. Наступні спостереження показали невелику втрату ваги, але недостатню для покращення рівня ліпідів та цукру в крові. Тому йому було призначено метформін та розувастатин для контролю зниження рівня цукру та холестерину в крові, відповідно. Продовжили регулярні спостереження за його вагою, HbA1c та тестами ліпідного профілю.

Розвиток гіпоглікемії у польоті, як причина втрати свідомості

В історії лікування пілота єдиними препаратами, які призначалися під наглядом льотного хірурга, були розувастатин та метформін. Після того, як стався інцидент, пілот повідомив льотного хірурга, що він отримав другу думку від іншого ендокринолога щодо порушення рівня цукру в крові. Ендокринолог прописав йому ще один пероральний гіпоглікемічний засіб – сульфонілсечовину, окрім метформіну для кращого контролю рівня цукру в крові. Льотного хірурга про прийом ще одного цукрознижувального препарату повідомлено не було. Пілот почав приймати цей препарат, що й викликало у нього гіпоглікемію під час виконання польоту.

Лікування похідними сульфонілсечовини та гіпоглікемія

Гіпоглікемічний ефект сульфаніламідних антибактеріальних засобів вперше був виявлений у 1940-х роках. Препарати сульфонілсечовини вперше були використані для лікування цукрового діабету 2 типу в 1954 році, і вони широко використовуються і сьогодні. Похідні сульфонілсечовини є одними з препаратів, які зазвичай призначають у комбінації з терапією метформіном або окремо. Препарати сульфонілсечовини сприяють розвитку гіпоглікемії шляхом збільшення вивільнення ендогенного інсуліну. Добре відомо, що похідні сульфонілсечовини підвищують ризик гіпоглікемії порівняно з іншими пероральними засобами. Але вони, як і раніше, широко призначаються як препарати другого ряду, що додаються до метформіну, через їх низьку вартість.

Висновки щодо випадку гіпоглікемії у польоті

Багато пацієнтів із діабетом 2 типу відчувають гіпоглікемію, що підвищує ризик несприятливих наслідків для здоров’я. Розуміння, лікування та запобігання гіпоглікемії особливо важливі для пацієнтів з діабетом 2 типу. Як показав цей випадок, у пілота виникла гіпоглікемія, оскільки рівень цукру в крові впав до такого рівня, що закінчився втратою свідомості. З цієї причини існують суворі правила щодо використання цих препаратів пілотами, які здійснюють польоти на великій висоті, коли їх вплив на центральну нервову систему є неприйнятним. Сучасні рекомендації рекомендують метформін як початкову терапію для більшості пацієнтів з діабетом 2 типу. Метформін — єдиний препарат із низьким ризиком гіпоглікемії, який входить до списку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я.