Незвичайний побічний ефект антикоагулянтів

Антикоагулянти є одними з найпопулярніших ліків у всьому світі. Вони використовуються для лікування та запобігання утворенню тромбів, які можуть виникнути в кровоносних судинах. Згустки крові можуть блокувати кровоносні судини (артерії або вени). Ці ліки можуть допомогти зупинити такі небезпечні для життя стани, як інсульти, інфаркти та легеневі емболії, які можуть статися через утворення тромбів. Найпоширенішим ризиком побічної дії будь-якого антикоагулянту є кровотеча. Та окрім кровотечі, частими реакціями на терапію антикоагулянтами є шкірні прояви. Раннє розпізнавання таких шкірних ознак і симптомів та своєчасне лікування можуть запобігти захворюваності та смертності. Бульозний геморагічний дерматоз (БГД) — це рідкісна генералізована шкірна реакція з невідомим патогенезом, описана у зв’язку з терапією антикоагулянтами. У цій публікації ми розкажемо про цей незвичайний побічний ефект антикоагулянтів на прикладі двох випадків. Ці клінічні випадки виявила платформа DrugCard під час моніторингу локальної медичної літератури Іспанії та Польщі.

Варфарин-індукований бульозний геморагічний дерматоз

Клінічний випадок варфарин-індукованого бульозного геморагічного дерматозу було опубліковано в журналі «Kardiologia Polska». Жінка 70 років звернулася до кардіологічного відділення зі скаргами на запаморочення, носову кровотечу, бульозні утворення чорного кольору на передпліччі. Пацієнтку лікували з приводу артеріальної гіпертензії та постійної фібриляції передсердь раміприлом, варфарином та бісопрололом. При фізичному обстеженні нічого не виявили, окрім аритмії та ураження передпліччя. Проведено дерматологічне дослідження чорних бульозних уражень, і один з пухирів був видалений з неушкодженою шкірою для гістологічного дослідження. При забарвленні гематоксиліном та еозином у поверхневому шарі дерми виявлено підрогівковий пухир, наповнений еритроцитами та екстравазат еритроцитів. Отже, при біопсії виявлено бульозний геморагічний дерматоз. Після коригування дози варфарину ураження спонтанно регресували.

Еноксапарин-індукований бульозний геморагічний дерматоз

Цей випадок був опублікований у «Galicia Clínica» — журналі Galician Society of Internal Medicine (Іспанія). Автори описали випадок у 85-річного пацієнта з подвійним мітрально-аортальним ураженням і вперше діагностованою фібриляцією передсердь. Пацієнту було призначено лікування еноксапарином у дозі 60 мг підшкірно кожні 12 годин. Через 3 дні від початку лікування в дистальній третині лівої нижньої кінцівки утворився напружений геморагічний міхур 2х2 см, безболісний. Тому, було рекомендовано зменшувати та підтримувати дозу еноксапарину 20 мг кожні 12 годин. Через три дні міхур луснув, і біопсію вже зробити було неможливо. Аналіз крові показав нормальну кількість тромбоцитів і стан коагуляції. Хворий продовжував призначене лікування, а вогнище ураження зникло спонтанно через 2 тижні.

Клінічний вплив цього незвичайного побічного ефекту антикоагулянтів

Низькомолекулярні гепарини (НМГ) широко використовуються як антикоагулянти для первинної та вторинної профілактики тромбозу. Існує кілька відомих дерматологічних побічних ефектів НМГ, включаючи гематому в місці ін’єкції та некроз шкіри, екзематозний дерматит і менш відомий бульозний геморагічний дерматоз (БГД). Індукований гепарином БГД, що виникає на відстані від місця ін’єкції, є рідкісною побічною реакцією з боку шкіри. Патогенез залишається неясним, але було припущено, що це можуть бути сповільнена гіперчутливість і гострі алергічні реакції. Стан виникає протягом 5–21 дня після початку терапії в місцях, віддалених від місця підшкірної ін’єкції гепарину. Характерними ураженнями є безболісні геморагічні пухирі на фоні неураженої шкіри. Ураження шкіри при бульозному геморагічному дерматозі, як правило, безсимптомні та спонтанно зникають протягом тижнів.

Дерматологічні побічні ефекти антикоагулянтів та фармаконагляд

Бульозний геморагічний дерматоз, спричинений гепарином, є рідкою реакцією на гепарин. В англомовній літературі описано менше 40 випадків. Перші 2 випадки бульозного геморагічного дерматозу в ділянках, віддалених від місць введення гепарину, описані в 2006 році. Еноксапарин відноситься до групи НМГ, до якої також входять беміпарин, дальтепарин, надропарин і тинзапарин. Згідно даних літератури, еноксапарин найчастіше асоціювався з появою геморагічних пухирів. Незвичайний побічний ефект антикоагулянтів, бульозний геморагічний дерматоз, ймовірно, має більшу захворюваність, ніж висвітлено в літературі, оскільки гепарин широко використовується в клінічній практиці. Але вторинний геморагічний дерматоз після лікування варфарином зустрічається вкрай рідко. Автори статті в «Kardiologia Polska» повідомляють, що це лише другий випадок, описаний в літературі.